Повстання подавили, Емеріка Маньковського, тодішнього власника села, прижали до стінки. Його ж здали і селяни (судячи з усього, він був не надто гуманним паном). Емерік продав завод французькій фірмі Бекерс, яка одразу ж переобладнала його на цукровий.

Тим не менш, упертий шляхтич знову став на ноги, і почав різними бюрократичними способами намагатись витіснити французів і відбити завод назад. Їхня тяжба продовжувалась, можливо, аж до 1917-18 років, по яких не стало тут ні Бекерсів, ні пана Емеріка. Тоді ж закрився і завод.

Крізь вікна другого поверху видно чудово збережені металеві каркаси під дахом.

 

Деінде через ґрати можна зазирнути всередину.

 

 

Ранньої весни мене сюди привело бажання розвіятись після важкого робочого тижня. Вийшло вдало – поки на деревах і кущах немає зелені, був шанс краще роздивитись будівлі.

 

Навіть стіни поросли деревцями.