Нарешті знову вертаюсь в центр, до автостанції та найбільшої місцевої пам’ятки – костелу Святого Миколая.

 

 

Костел дуже давній – закладений ще в 1640 році коронним гетьманом Станіславом Конєцпольським, який на той момент володів Чернівцями.

Зараз святиня діюча і в чудовому стані.

Втім, як завжди це у мене буває з костелами, всередину я не попав – було зачинено.

Обов’язкова скульптура Богоматері у дворику.

 

 

Костельна кішка тихо причаїлась у квітах поруч, вдаючи, що її зовсім не цікавлять пташки на найближчому дереві.

 

Наостанок мене трошки здивували на автостанції виписаним від руки архаїчним квитком. Як і взагалі тут чимало архаїчного, такого що потребує негайного порятунку чи оновлення. Дивне відчуття залишило по собі це містечко, прекрасне і скорботне водночас. Величні єврейська та польська епохи відійшли у минуле, і навіть повернення статусу райцентру у 1990 році не пробудило це сонне, але доброзичливе місце. Чи дочекається воно розквіту своєї української епохи ?..                         Ще кілька фото тут.