Лозове - село в Україні, у Чернівецькій селищній громаді Могилів-Подільського району Вінницької області. Населення становить 596 осіб.

7 червня 1946 року хутір Юзине Людвиківської сільської Ради отримав назву хутір Йосипівка, а село Людвиківка отримало назву «Лозове» і Людвиківську сільську Раду названо Лозівською.

У результаті адміністративно-територіальної реформи 2020 р. та ліквідації Чернівецького району, село увійшло до складу Могилів-Подільського району.

На початку ХХ ст. село Людвиківка було приписним до с.Серби (нині - с.Гонтівка Могилів-Подільського району), яке розкинулось біля поштової дороги з Могилева до Джурина за 21 версту від першого на північний схід, на горбистій місцевості біля річки Лозової, притоки Мурафи.

До Сербів приписані села : Людвиківка, Юзин, Скалопіль, розташовані на межі з Ямпільським повітом. Серби входили до складу маєтків Конецпольських, потім – Замойських, Любомирських, а згодом належали кільком власникам.

Населення парафії складалось із православних селян, яких у Сербах було 938 чоловіків та 917 жінок, а в Людвиківці – 388 чоловіків і 390 жінок, окрім того проживало кілька душ католиків і євреїв. Головне заняття селян – землеробство. Були в селі і ремісники – столярі, каменярі, ткачі, а багато хто займався баришництвом на ярмарках і базарах.

Зараз у селі є будинок культури, бібліотека, Лозівський ліцей, магазин, ФАП, олійня, а також храм Покрови Пресвятої Богородиці Православної церкви України та будинок молитви ЄХБ (Євангельських Християн-Баптистів). Фотогалерея с.Лозове.

Мешканці с.Лозове увійдуть в історію з багатьох причин : своєю самобутньою історією, працьовитими людьми та тим, що першими відновили обряд гаївок в найкращих українських традиціях. Бентежать душу кожного, хто відвідує це дійство, мелодії гаївок : «Ой зацвіли фіялоньки», «Ой ніхто там не бував, де ся явір розвивав», «Ой бриніли ключі з ночі», «Чому, Галю, не танцюєш», «Ми голубку ізловили» тощо...

Великодні гаївки у с.Лозове проводяться на третій день Великодня. Шістнадцять років поспіль свято у Лозовому проходило за обов’язкової участі його організатора - талановитого фольклориста Сафроняка Миколи Тихоновича, викладача Тульчинського училища культури. Саме він організував у селі фольклорний ансамбль «Джерело», відродив Великодні гаївки. Але життя Миколи Тихоновича раптово обірвалося в ніч на 13 січня 2019 року на 80-му році життя і в цьому році Гаївки, можна сказати, осиротіли. Бо ж Микола Тихонович був справжнім батьком свята, надихав і збирав коло себе людей.

Народна пісня - скарбниця, що об'єднує. Мабуть, саме у мальовничому селі Лозове, що на Чернівеччині, судилось зародитись одному з найкращих фестивалів народної пісні Поділля - "Великодня гаївка".

На жаль, фестиваль у 2019 році вперше відбувся без участі свого натхненника - Миколи Тихоновича Сафроняка, уродженця села та великого патріота української пісні та культури.

Але він встиг підготувати та завершити книгу його життя – «Душі моєї джерело». Це монографія, де через автобіографію йому вдалося узагальнити власний досвід, свята, обряди, спогади місцевих мешканців, показати фольклористику села Лозового.

Цьогоріч (2025 р.), 24 квітня, в смт Чернівці відбувся 21-й фестиваль «Великодні гаївки» - щорічне свято, започатковане Миколою Сафроняком, яке зберігає та передає наші традиції з покоління в покоління та у якому брали участь народні, аматорські та хореографічні колективи Чернівецької та сусідніх територіальних громад.

 

Тетяна Мартинюк, 2025 р.